Все велике починається з малого. Так само починалася історія футбольного клубу "Біличанка-93". Спочатку це була незвичайна для жителів селища шкільна спортивна секція з футболу для дівчаток, яка збиралася три рази в тиждень в спортивному залі середньої школи № 18. Дівчата не на жарт зацікавилися «хлопчачим» видом спорту. Вони продовжували тренуватися, незважаючи на глузування хлопчаків і нерозуміння близьких. Так, спочатку батьки не дуже підтримували вибір дівчат. Але з часом вони побачили, що діти стають більш дисциплінованими, менше хворіють, починають краще вчитися в школі, і стали їх підтримувати. Почалися перші змагання. Потихеньку з'являлися уміння і навички, перші перемоги над командами зарозумілих хлопчаків. У команду приходили все нові і нові дівчата. Серед піонерок жіночого футболу слід виділити Мельник Світлану, Драганчук Наташу, Камінську  Оксану, Мухіну Валентину, Янковську Ірину, Коваленко Олену, Третяк Наталю, Черненко Альону, Швидку Людмилу, Симоненко Ірину, Слабоспицьку Ірину, Галку Юлію, Шкурат Тетяну.

 У 1993 році тренер побачив, що команда достатньо виросла і вимагає більш серйозної організаційної структури. Так виникла ідея створення футбольного клубу, який би мав юридичний статус, об'єднував команди різного віку, міг представляти колектив на різних рівнях. Ця мета була досягнута у червні 1993 року, коли був офіційно зареєстрований ФК «Біличанка-93». На зорі існування клубу допомогу його колективу надавали нині покійний Садовський Іван Андрійович, директор Біличанського  ДОКу, і Медведєв Олександр Олександрович, директор заводу "Теплозвукоізоляція".
І в тому ж 1993 році у Коцюбинському силами клубу був проведений перший міжнародний турнір за участю 8 команд з Коцюбинського, Москви і Києва.

 У 1995 році команда клубу вперше взяла участь у Всеукраїнських змаганнях з футзалу - прем'єрному чемпіонаті України серед жіночих команд. І хоча 14-15 - річні дівчата посіли останнє місце - смак великої гри залишився у "Біличанки" по сей день.

І вже в 1996 році команда з невеликого Коцюбинського торжествує  перемогу на Першості України серед дівчат 1982 року народження. Зайченко Оксана, Корбут Катя, Лясковська Юля, Форсюк Олеся, Кириченко Аня, Сміляни Валя, Климчук Галя, Горобець Аліна, Володько Аня, Антонюк Олеся вперше привезли в селище золоті медалі першості держави. Частина з них виступала і за дорослу команду, в яку були запрошені кілька іногородніх спортсменок. І цей сплав молодості та досвіду дав можливість виграти Чемпіонат України. Чемпіонками стали коцюбинчанки Симоненко Ірина, Мухіна Валентина, Швидка Людмила.

З 1996 року дівочі команди з Коцюбинського в дитячих першостях України не опускалися нижче 3-го місця у всіх вікових категоріях. А суперниками були і Київ, і Донецьк, Чернігів, Харків, Черкаси, Суми, Львів, Полтава та ін. Проте всі вони чудово знали: якщо в змаганнях бере участь «Біличанка» - претендувати на «золото» дуже складно. З цього часу найбільшу підтримку клубу став надавати Голова правління Біличанське меблевої фабрики Швед Роман Петрович, завдяки якому команда виросла, стала на ноги і досягла таких успіхів.
У середині дев'яностих років на зоряному небосхилі «Біличанки» почали з'являтися нові зірочки: Широка Інна, Климчук Галина, Глєбова Олена, Кривенко  Алла, Кухта Тетяна, Гурська Галина, Пушак Марія, Горобець Аліна, Гусак Ольга, Форсюк Юлія. Вони були лідерами в будь-яких дівочих змаганнях, а згодом і лідерами дорослої команди і  збірної України.

 Пройшло вже багато часу з початку перших тренувань. Але роки не пройшли марно. Адже дівчата гартували свій характер, вдосконалювали майстерність, добре вчилися в школі і покращували свої спортивні досягнення. У 1998 році в Ірпені дівчата виграли організований клубом міжнародний турнір за участю 6 команд, у тому числі, з Києва, Мінська і Москви. Саме москвичок дівчата здолали у вирішальному матчі. А ще в цьому році були історичні перемоги над молодіжною збірною Австралії у Полтаві 10:2 і 3:1, куди австралійки прилетіли відвідати міжнародний турнір. Уявляєте! Коцюбинське - і молодіжна збірна Австралії!
Цей досвід став у нагоді команді з Біличів, що набирає обороти, в Кубку України 1999 року, де вони несподівано для багатьох дійшли до фіналу, але поступилися полтавка. Було видно, що Біличанки вже близькі до лідерів за рівнем гри. Цей рівень дозволив їм виграти в цьому ж році «Кубок Спартака» в Москві, де у фіналі вони перемогли московську "Катюшу".
2000 рік ознаменувався бронзою чемпіонату України і участю в Міжнародному турнірі в Болгарії, де наші юні дівчата змагалися з лідерами європейського футзалу. Медалей не завоювали, але багаж досвіду поповнили. Колектив зміцнів на очах. В дівочих змаганнях амазонкам з Коцюбинського вже не було рівних, а тренер переконував дівчат, що не за горами і великі перемоги серед дорослих. Успіхи стали приходити все частіше. З того часу команда стала представляти і спортивне товариство "Колос". Його голова Блощаненко Станіслав Васильович допомагав команді у вирішенні багатьох проблем.

У 2001 році "Біличанка" виграє престижний турнір у Мінську, завойовує срібло Чемпіонату України, здобуває перемогу в Перших юнацьких іграх України з футболу в м. Чернігові, де в драматичному фіналі, завдяки єдиному голу Форсюк Юлії, дівчата завоювали золоті медалі змагань.

 А в 2002 році Біличанка торжествує в Кубку України. У м. Бровари, у фіналі в напруженої боротьби, перемагає амбітний і багатий київський СОЦТЕХ з рахунком 3-2. Голами в тому поєдинку відзначилися Кухта Тетяна, Гусак Ольга і Горобець Аліна.
Крім того, в 2002 році «Біличанка» дебютує в Кубку Євразії, який проходив у Полтаві. Там наші дівчата стали четвертими з 10 кращих команд СНД. Особливо ефектною була перемога нашої юної команди над досвідченою командою КЕМРЮКЧА зі столиці Азербайджану м. Баку - 12:5.
2003 рік - бронза в Чемпіонаті і перемоги у всіх дівочих першостях.

А ось 2004 закріпив за «Біличанка» право вважатися лідером жіночого футзалу в Україні. Адже наші дівчата виграли і Чемпіонат, і Кубок України цього сезону. У фіналі Кубка наші дівчата здолали принципових суперниць з чернігівського клубу «Фортуна-Спартак» - 3:0. Два голи забила Кривенко Алла і один Горобець Аліна. А в Чемпіонаті наші дівчата до останнього туру йшли нога в ногу з луганським «ІНТЕРПЛАСТ» і, щоб виграти чемпіонат, потрібно було перемогти на виїзді черкаську «Мінору». Дівчата виконали завдання (8:0) - і стали чемпіонками! В цей час команда відчувала велику підтримку селищного голови Пікулика Василя Серафимовича, який сам відвідував усі матчі команди і знав всі її біди і радості.
Молодші дівчата у складі збірної Київської області в той рік перемогли у Спартакіаді школярів України по великому футболу, здолавши у фіналі суперниць-черніговчанок 4:0 (по два голи забили Широка Іра і Пахолок Аня). У той час всі заговорили про Широку Ірину, Лук'яненко Альону, Шеремет Катерину, Солоп Тетяну, Сич Світлану, Малишка Катерину, які заграли згодом  у вищій лізі.

 2004 знаменний ще одним тріумфом «Біличанки» - перемогою в Кубку Євразії у Воронежі, де дівчата виграли всі матчі, а у фіналі обіграли команду зі столиці Росії "Чертаново" - 3:0. Відзначилися Климчук Галина, Форсюк Юлія і Горобець Аліна.
Вперше в честь їх перемоги пролунав гімн України і був піднятий прапор нашої держави. У той момент у багатьох з них на очах були сльози, вони про це давно мріяли.

  У наступні три роки команда клубу, яка стала називатися "Біличанка-НПУ" (завдяки тісній співпраці з Національним педагогічним університетом ім. М. П. Драгоманова, де навчалися і вчаться більшість дівчат), задавала тон у всіх змаганнях, але повторити чемпіонський успіх не змогла через те, що відбувалася зміна поколінь. Команду за сімейними обставинами покинули кілька досвідчених гравців. Тільки срібні нагороди діставалися нашій команді. У ці роки велику допомогу команді надавав Горовий Микола Васильович, начальник управління фізичної культури і спорту Київської обласної державної адміністрації.
Ця підтримка надихала на перемоги. І ось - перше місце на міжнародному турнірі в Ейндховені (Голландія) в 2006 році. Далі - перше місце в Санкт-Петербурзі в 2007 році. До речі, ці дві поїздки, як і поїздка на Кубок Націй в Португалію, були здійснені завдяки допомозі ректора Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова Андрущенко Віктор Петрович, який надавав і надає команді усіляку підтримку. У Москві на Кубку Євразії 2007 р. - знову перемога у "Біличанки-НПУ"! Важливо, що для виходу у фінал цього турніру нашим дівчатам потрібно було перемогти команду з Бішкека, з різницею в 15 м'ячів. І дівчата зробили, здавалося, неможливе - 20:0! А у фіналі "Біличанка-НПУ" обіграла киянок - 4:2 і вдруге привезла Кубок Євразії додому.

Сезон 2007 - 2008 років видався одним з найвдаліших. У вересні 2007 р. Біличанка-НПУ приймає в гості Чемпіона Азії - збірну Узбекистану і тричі здобуває перемогу-4:2, 7:1 і 8:1. Потім без жодної поразки виграє Спартакіаду України (у фіналі наші перемогли полтавчанок -8:0). У квітні 2008 року, представляючи свій рідний університет, дівчата з Коцюбинського завоювали золоті медалі Перших Студентських ігор України та завершили цей сезон перемогою у Чемпіонаті України (також без жодної поразки) і феєричним фіналом у Кубку України, в якому була переможена команда "Богдан-ЧНУ "(Черкаси) - 11-1!  
А ще цей сезон ознаменувався тим, що команда була запрошена до Португалії на КУБОК НАЦІЙ, який розіграли шість кращих команд за рейтингом ФІФА. Там "Біличанка-НПУ стала четвертою. Але це місце для нас почесне, адже нашим дівчатам протистояли Бенфіка (Португалія), САБЕСП (Бразилія), ФАН Ледіс (Японія), ФЕМЕЗАЛА (Іспанія), Меріленд (США) Це можна назвати визнанням у світі .  Наші дівчата були в Росії, Білорусі, Латвії, Польщі, Німеччині, Болгарії, Голландії, Словаччині, Португалії, Молдові, Румунії, Ірані, Чорногорії, Словенії, Італії,  Крім представниць цих країн, вони грали проти вірменок, киргизок, узбечок, азербайджанок, австралійок, молдаванок, болгарок, бразилійок, американок, малазійок, швейцарок, сербок. Дівчата грали з представниками близько 500 міст і містечок України та світу. Біличанка-НПУ - рекордсмен України. Її рекордний матч-марафон з футзалу, який тривав 24 години 17 хвилин безперервно, занесений у Книгу рекордів України.  За час існування клубу свої сили в його рядах випробували близько 3000 дівчат.  Серед кращих молодих гравців клубу зараз можна сміливо назвати Павленко Олену, Дубицьку Іру, Поліщук Машу, Прокопенко Аню, Личко Карину, Шульгу Аню, Мартинюк Таню. Крім всіх очеться відзначити дівчат, що грали в команді й залишили добрі спогади, - це Широка Інна, Главацька Юля, Мальцева Еля, Степура Галя, Савченко Маша, Кочур Аня, Побережник Олена, Лозова Олена, Хоптінськая Лена, Криваченко Маша, Колесник Олена,  і багато - багато інших. Бажаємо їм усім щастя  в житті. Вони пройшли хорошу школу «Біличанка».

З 2008 року почалася золота ера «Біличанки». З того часу вона не поступалася Чемпіонським п’єдесталом  нікому. Кубок України також з 2008 року безперервно  у «Біличанки-НПУ». В 2008 та 2009 вигравала «Thelena Cup» в Угорщині .

В 2010 році «Біличанка-НПУ» виграла міжнародний турнір в Угорщині в м. Мор та Кубок 6 націй – «Кубок Чемпіонів» в м. Секешфехервар. А в складі збірної України наші дівчата  стали першими в Міжнародному турнірі в м. Москва,  де перемогли збірні Ірану, Угорщини і Росії.
Останньою визначною перемогою  стало перше місце в міжнародному турнірі «Roma Capitale» в м. Рим(Італія) в 2012 р.
Бажаємо щоб, дівчата з «Біличанки-НПУ» продовжували вдосконалюватися і перемагати.

http://www.belichanka.com/